Народилася в білоруському місті Орша.
Навчалася на художньо-графічному факультеті Вітебського педагогічного інституту. Наразі проживає в місті Мінську та працює у сфері станкового живопису.
Наталія є членкинею Союзу дизайнерів та Міжнародної гільдії живописців. Учасниця численних виставкових проєктів у Білорусі та за кордоном.
Її роботи зберігаються в зібранні Національного музею історії та культури Республіки Білорусь, у колекції Національного Полоцького історико-культурного музею-заповідника, у музеї міста Паєрн (Швейцарія), а також у приватних колекціях у Білорусі, України, Чехії, Німеччині, Нідерландах, Італії, Литві, США, Франції, Греції, Швейцарії та Іспанії.
Ії творчість у «MAYAK RESORT» представлено двома картинами:
«Мені зірка впала на долоню», та «Різдвяний дзвін»
Картина, «Мені зірка впала на долоню», сповнена дитячого захоплення та відчуттям різдвяного дива.
Маленька дитина, одягнена в тепле червоне пальто, стоїть на льоду, тримаючи в руці сяючу зірку.
Її погляд спрямований вгору, де в нічному небі летить зірка, що падає, немов знак виконання бажань. Фон створює відчуття затишку та тиші зимової ночі – дерева закутані снігом, далеко горять вогні будинків. Ця робота викликає почуття тепла, радості та віри в чудеса, нагадує про безтурботне дитинство, коли світ був сповнений чаклунства.

Друга картина,
«Різдвяний дзвін», несе у собі глибший, філософський зміст. На ній зображено людину в довгому зеленому пальті і синім капелюсі, що несе на спині великий дзвін. Його поза, вираз обличчя і темне тло створюють атмосферу задуму і навіть печалі. Можливо, ця людина символізує вісника Різдва, яке несе людям світло та надію. Дзвін тут – символ пробудження, заклик до радості або навіть нагадування про духовні цінності свята. Картина викликає почуття задуму, легкого смутку, але водночас – надії та очікування чогось важливого. Обидві роботи поєднує відчуття чародійства, тиші зимової ночі та внутрішнього світла, що походить від персонажів. Вони змушують задуматися про сенс Різдва – не лише як свята, а й як стан душі, наповнений теплом, очікуванням та вірою в добро.
Казкові роботи Наталі Іванової сподобаються дітям, але картини вона пише дорослі для дорослих. Чи не в тому їхня мета, щоб повертати дорослих у дитинство? Ковток лимонаду, кролик у руках та запах солодкої вати – це все відчуття спогадів чи магічні секрети Наталі? Ніжні, насичені фарби та візуальні образи добрих персонажів створюють чарівний світ мрії та реальності. Наче вона відкрила для себе мову, яка виражає щось сприйнятливе і зрозуміле кожному, щось, що залишає теплий слід у душі і робить світ добрішим.